Потопає у цвітінні квітів і дерев красива триповерхова споруда в центрі нашого села Яськи. Це Яськівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. Це той маленький острівець щастя звідки починаються всі наші дороги в доросле життя. Тут початок усього – тут ми росли, здобували освіту, зустрічали своє перше кохання, тут живуть і працюють наші старші наставники – вчителі.

Школо, школо!

Ніжна моя мати!

Як приходжу в рідні твої стіни,

Хочеться схилить свої коліна,

І в пошані душу всю віддати!

Перша спроба відкрити школу в нашому селі належить до 1862 року. Того року в церковно-парафіяльній школі почали вчитися троє дітей, а вже через чотири року тут навчалися 35 учнів, працювали 5 учителів.

Жовтень 1917 року. Перемога тих, хто мріяв жити у щасливому суспільстві і в нашій країні розпочався похід проти не писемності. Тяжке тоді було навчання «при каганцеві», але цікаве.

Ішов час, змінювалися люди, змінювалось село. Воно ставало заможнішим. Налагоджувалась і народна освіта на селі. Старожилам Ясьок не треба пояснювати що означає назва "Драганова школа". Кожен пригадає і розповість про ті далекі часи, про першого директора школи ім’ям якого і була названа перша семирічка в селі – це Євдоким Тарасович Драган. Будівля школи і зараз стоїть і працюють в ній продовжувачі справи Драгана – вчителі Яськівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів.

В 30-і роки 20 ст. смерічка стає середньою школою. Перший її випуск був ц 1940 році. ЇЇ випускниками були Клименко Ніна Михайлівна, Андрієва Євдокія Арсентіївна, Філіпова Лідія Дмитрівна, Бігунова Наталія Іванівна, Олефір Павло Іванович, які потім все своє життя присвятили школі, дітям. Нині всі вони покійні, але посіяне в душі дітей добре, розумне, вічне дало добрі сходи.

1941 рік. Навчання перервано. Йдучи в нашу країну, окупанти мали на меті знищити все і всіх, але їх надії і старання були марними. Волелюбний радянський народ не став на коліна.  Не втрачаючи віри в перемогу, боролися за свою землю і народ вчителі і учні нашої школи. Це Молокоєдова А.Н., Кириченко І.О., Макаренко І.І, Шойко П.П. Це вони створили в селі підпільну організацію, яка боролася з румунською окупацією.

В 1944 році роботу школи було відновлено. Очолив школу її директор Хорт Петро Янович. Вчилися діти в 2 зміни, не вистачало зошитів, підручників, не опалювалися приміщення, але бажання вчитися було величезним.

Невпізнанно змінилася наше село за після воєнні роки. Змінювалася і школа. В кінці 50-х років її очолював Савченко Яків Андрійович, потім Іванов Микола Михайлович, які зробили все, щоб її випускники приносили славу рідній землі, селу.

На початку 60-х років школа «переїжджає» на Турбаї і очолює іі вчитель російської мови Никифорчук Микола Петрович – людина надзвичайно скромна, віддана своїй праці.

З 1969 по 1988 рік Яськівську середню школу очолювала Чуракова Галина Ананіївна – директор від Бога, директор – легенда. Їй вдавалося все, і домогтися будівництва нової школи, і створити в школі молодіжний, творчий педколектив з колишніх випускників школи.

Галина Ананіївна завжди і в усьому була першою і ніколи не дозволяла своїм колегам бути посередніми. Не даремно ж наша школа завжди в районі була в числі кращих, передових. І славу їй приносили її учні та вчителі.

Міцний, трудолюбивий колектив школи 7 років очолювала Ніколаєва Лідія Петрівна, яка довго працювала у Галини Ананіївни заступником деректора. Лідія Петрівна продовжувала і зберігала шкільні традиції, вболівала за школу, бо прийшла сюди колись за покликом серця, люблячи школу, дітей.

Світлою сторінкою була школа і в житті Клименко Євдокії Іванівни, яка її випускницею прийшла працювати сюди старшою піонервожатою, потім вчителем української мови та літератури, а з 1995 по 2003 рік очолювала педагогічний колектив, вболівала за долі дітей, сіяла в їх душі зерна доброти, людяності і говорячи словами поета Дмитра Білоуса, Євдокія Іванівна з гордістю говорила за себе, за свій шкільний рід

Одержимість чи поклик? Терпіння…

Що слова? Це те, чим живу і горджусь,

Бо це моя доля, моє це сумління…

Бути вчителем – щастя. Клянусь!

Щодня на мелодію шкільного дзвінка до цієї гарної і величавої споруди поспішають вчителі та учні.

Сьогоднішня історія нашої школи – це цікаві, допитливі, невгамовні души і серця. Наші учні люблять свою школу, дбають про її честь і славу, примножують цю славу успіхами в навчанні. Недаремно за своє існування школа випустила 65 золотих та срібних медалістів. Це її честь, слава, гордість.

Сьогодні в школі працюють вчителі – методисти, старші вчителі, вчителі  І-ї категорії. У школі панує атмосфера людяності, доброти, щирості, неспокою. І всім цим вміло, як диригент злагодженим оркестром, ось уже 14 років керує її директор Бузаджи Степан Олександрович. Людина енергійна, вольова, добрий господар, старший товариш і друг дітей. І поруч з ним – його надійні помічники. Заступник директора з навчально- виховної роботи Чумаченко Наталія Миколаївна та заступник директора з виховної роботи Кутафіна Наталія Григорівна. Робота, яку поклали їх попередники, продовжується, розвивається, збагачується новим досвідом, теплими спогадами відгукується в серцях вихованців.

Про Яськівську школу, що стала для нас  рідною домівкою, маленьким острівцем радості і щастя куди завжди хочеться повертатися не тільки за спогадами, а й за радістю, як це щороку в першу суботу лютого роблять випускники нашої школи, вже дорослі люди, про яких ми з гордістю можемо сказати: «Вони вчились в нашій школі».

І не даремно в книзі відгуків, яка знаходиться в нашому музеї, недавно з’явився запис випускників школи, який 100- відсотково підтверджує ставлення її учнів-випускників до своєї школи:

Тебе ми пам’ятаємо всюди,

Нехай святиться твій простий поріг!

Від нього нас веде стежина в люди –

Початок ще не пройдених доріх!